Маяки
Мы стоим по разные стороны Одного и того же моря И смотрим в глаза друг другу, Как будто о чем-то спорим.
То ли о жизни, то ли о людях, И о делах сердечных тоже, Может, о смерти и боли, Даже о Боге, быть может
Мы все время прощаем друг друга И друг другу делаем больно. Когда ты, порою, плачешь, С тобой я плачу невольно.
В наших глазах не высохнут слезы Из-за ветра, что с моря дует Море на нас очень злится, Море бурлит, негодует.
Ругают его, как будто оно Разлучает влюбленных души. Море ж ревет надрываясь: Я ведь бессильно на суше!
Ветер сильный свистит, завывает, Мы стоим все так же веками И, глядя в глаза друг другу, Хватаем воздух руками.
Так стоим, словно два маяка мы, Что друг к другу льнут неизбежно, А море все так же дико, Море все так же безбрежно.
Adrian Paunescu – Rau de moarte (Смертельно плохо)
Pierduta iubita de departe,
In saptamana asta cat un veac,
Vroiam sa imi fie rau, un rau de moarte,
S-auzi si sa ma suni sa-ntrebi ce fac.
Visam nenorocirea salvatoare
Ce ar putea interveni-ntre noi,
Visam sa auzi ca sunt acel ce moare
Si tu sa incerci o cale inapoi.
Ca tot ce-i rau si mi se intampla mie,
Ajunge-n buletinele de stiri,
Si orice om din zvonul public stie,
Voiam sa cad, sa plangi si sa te miri.
Nu mi-e prea clar daca doream chiar moartea
Sau ma gandeam ca tu m-ai fi salvat,
Asa precum ne inlantuieste cartea,
Nevinovata si nevinovat.
Stiind ca tot ce fac si spun se stie,
As fi cazut pe o strada sau pe-un ring,
De un infarct sau de-o lipotomie,
Cu suferinta mea sa te conving.
Dar daca dupa legile tacerii,
Tu n-ai sa poti acest cosmar sa-l treci ?
Mai bine ma opresc sa nu te sperii
Si sa te pierd, iubita mea, pe veci.
Tacuta mea iubita de departe,
In mine insumi s-a-ntamplat ceva,
Mi-a fost atat de rau, un rau de moarte,
Dar nu m-am prabusit de grija ta.
Din egoismul meu fara rusine,
Ma-ntorc, iluminat si nefiresc,
Mi-e rau, de-atata grija pentru tine,
Si trebuie sa supravietuiesc.
Перевод
Далекий мой, потерянный любимый,
На той неделе, проживая век,
Молилась о болезни нестерпимой,
Чтоб ты услышал, прибежал и мне помог.
Мечтала о спасительной беде,
Которая вмешалась бы меж нами.
Мечтала, что забудешь о вражде
И порыдаешь горькими слезами.
И всё плохое, что со мной бывает
Передается в важных новостях
И каждый житель в мире давно знает,
Что я упала, чтобы ты ахнул при вестях.
Мне непонятно желала ли я смерти,
Или надеялась, что ты будешь спасать
Как в лучших книгах, фильмах, иль мольберте,
Где виноватых вовсе не сыскать.
Зная, что всё что я делаю и говорю – известно,
Я бы упала на дороге, поспеша,
От анемии иль аретмии сердца,
Своим страданьем убедить, что я больна.
Но если по законам бессловесным,
Ты не переживешь этот кошмар,
То все мои старанья бесполезны,
И я умру под вечный твой удар.
Мой милый и далёкий молчаливый друг,
Я вымоталась в ломке, сомненья сочиня,
Но всё еще молилась о болезни нестерпимой,
И не упала в волненьи за тебя.
И, прячась за бестыжим эгоизмом,
Я буду умолять себя признать:
Мне плохо от волненья с героизмом,
Но я должна существовать.
Семь тысяч слов (стих на русском языке)
Семь тысяч никому не нужных слов, А сколько же еще безумно алчет Покинуть душный, неуютный кров, В котором с каждым днем теснее, жарче?
В котором вечный разномастный гам И толчея, как в древнем Вавилоне, Не выстоять его сырым стенам — Неистов нрав тех слов и непреклонен.
Любые им оковы нипочем, Не сдержишь их безумные порывы, Им можно быть слугой иль палачом Пока они в остроге своём живы.
И можно заглушить их голоса, Обагрить зачерствелые ладони, А можно стать рабом, как стал я сам, Что под ярмом чужим чуть слышно стонет.
Семь тысяч слов не нужных никому, А сколько их еще кишит под кожей, Но всё ж по разуменью моему Их убивать создателю негоже.
Adrian Paunescu – Cântec femeiesc (Песня женщине)
Asa e mama si a fost bunica
Asa suntem femei lânga femei
Parem nimic si nu-nsemnam nimica
Doar niste “ele” ce slujesc pe “ei”.
Ei neglijenti, iar ele foarte calme
Ei încurcând ce ele limpezesc
Ei numai talpi si ele numai palme
Acesta e destinul femeiesc.
Si-n fond, ce fac femeile pe lume?
Nimic maret, nimic impunator.
Schimbându-si dupa ei si drum si nume
Pun lucrurile iar la locul lor.
Cu-atâtia pasi ce au facut prin casa
Si pentru care plata nici nu cer
De-ar fi pornit pe-o cale glorioasa
Ar fi ajuns si dincolo de cer.
Ei fac ce fac si tot ce fac se vede
Ba strica mult si ele-ndreapta tot
Si de aceea nimeni nu le crede
Când cad, îmbatrânesc si nu mai pot.
Asa e mama si a fost bunica
Si ca ele mâine eu voi fi.
Ce facem noi, femeile? Nimica,
Decât curat si uneori copii.
Suntem veriga firului de ata
În fiecare lant facut din doi
Ce greu cu noi femeile în viata
Dar e si imposibil fara noi…
Перевод
Такая мама, такою бабушка была,
Такие мы- все женщины на свете.
Мы кажемся ничем- такая уж судьба,
Мы всякая “она”, служившая ему с рассвета.
Он нервный, она очень спокойна;
Он сила, а она слеза,
Он путает всё то, что ясным делает она,-
Такая женская судьба.
А в принципе, что делают все женщины в сложнейшем мире?
Не выдающего, ни важного, ничто.
Меняя под него свою дорогу, имя,
Находит всем место своё. Со столькими шагами, проделанными в доме,
И за которых плату не берут,
Если бы начали дорогу в небосклоне-
Дошли бы дальше неба, туда, где их не ждут
Со столькими шагами, проделанными в доме,
И за которых плату не берут,
Если бы начали дорогу в небосклоне-
Дошли бы дальше неба, туда, где их не ждут.
То, что он делает- всё видно,
Он всё ломает- она всё поправляет…
Поэтому не верят ей, когда ей трудно,
Упала, постарела и страдает.
Такая мама, и бабушка была такой,
И как они, быть может, завтра буду я.
Что делаем мы, женщины?
Ничто!
Кроме уборки.. Детей иногда.
Мы кольца от кусочка нити,
Из каждого жгута, что дополняет вас.
Как сложно с нами, женщинами, жить на свете,
Но также невозможно жить без нас…
Adrian Paunescu – Mi-e imposibil fara tine (Мне невозможно без тебя)
Nici nu mai stiu daca erai frumoasa
Si nici in ce culori iti sta ma bine,
Stiu doar ca amintirea nu ma lasa
Si ca mi-e imposibil fara tineVizionez femei nenumarate,
Femei interesante ma mai suna,
Dar rece si strain ma simt de toate
Si nu ma vad cu ele impreuna.
Nu pot nici sa-mi explic intreaga drama,
Care-a decurs din intalnirea noastra,
Dar vechiul loc al dragostei ma cheama
Si tu imi faci cu mana la fereastra,
Subtile explicatii cui i-as cere ?
Tot prostul face pe interesantul
Si-n condamnarea asta la tacere,
Mai conversesz de-a surda, cu neantul.
Si cum sa transformam iubirea-n ura,
De ce nu noi, ci solii sa lucreze,
Si sa patam simtirea cea mai pura,
Punand incendiul tot in paranteze ?
N-as vrea sa te-ndarjesc sau sa te sperii,
Nici sa te fac sa te-ndoiesti de tine,
Dar eu te-am adorat fara criterii,
Este bolnav, al patimii depline.
De dragul tau, am fost cu lumea-n lupta,
Te-am aparat de barfe si de crivat,
Si dupa toata veghea ne-ntrerupta,
Cedez numai in lupta impotriva-ti.
Si, totusi, tu ai fost cea mai frumoasa,
La mine-n brate iti fusese bine,
Obsesia iubirii nu ma lasa
Si-mi este imposibil fara tine.
Перевод
Уже не знаю, был ли ты красивым,
И уходил ли от меня, любя.
Лишь знаю, что скучаю по тебе стыдливо,
Что просто невозможно без тебя.Парней так много, что не перечесть,
Мне пишут интересные мужчины,
Но все чужие, и холод во мне есть,
Что не позволит с кем-то быть единым.
Не объясню себе и ту смешную драму,
Что разожглась с той самой первой встречи,
И хоть живешь во мне ты в виде шрама,
Но без тебя мне невозможно.. Вечность.!
И где мне взять всю тонкую разгадку,
Любой дурак считает себя мудрым,
И призывав себя к невысказанной схватке,
Я разговариваю с собой, с ничем и с утром.
И как сменить любовь на отвращение,
И почему решают все другие, а не мы?
Как утопить святое чувство в помутнение,
Всего лишь в скобки закрывая все огни?
Я не хочу тебя расстраивать или пугать,
И чтобы ты в себе засомневался,
Но мне не нужны были критерии, чтобы тебя заобожать,
Из-за болезни полной страсти.
Ради тебя я билась со всем миром,
Тебя прикрыла от холода и сплетен, не пожалев себя,
И после всех побед заботы о кумире,
Сдаюсь только в борьбе против тебя.
И всё-таки ты был самым красивым,
В твоих объятьях таяла, знобя,
Помешенность любовью злоречива,
И мне всё также невозможно без тебя.
Олег Ольжич
Межа
По рівній грані двох світів ідеш,Що, наче скло, невидима і гостра.І тягне, рве глибинами без межОдкрите серце ненаситний простір.
Ступи ліворуч: легкий буде спад,Повільні луки, мляві серпантини.Від інтелекту через хліб назадДо жаху і бєзсилости клітини.
А вправо ступиш — прірва і провал,І знову сплеск, і в клекотінні виру —Лише твій шал щитом проти навал.Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.
Читайте також: Красиві вірші на День святого Валентина
Красивий короткий вірш може передати інтимні моменти простими, точними і переконливими словами. Таким віршам притаманна наростаюча динаміка від початку до кінця. Короткий вірш про любов, смерть або життя відрізняється від довгого тим, що його автор повинен приділяти більше часу вибору слів та їх ясності. З урахуванням цієї копіткої праці, писати чотиривірші може бути складніше, ніж довгі вірші.
Поезія може бути дуже лаконічною, але її послання і вплив часто має великий ефект. Якщо ви самі пишете і готові представити ваші гарні короткі вірші широкому загалу, але не маєте можливості виступати публічно, використовуйте сучасні технології! Діліться своєю творчістю в соціальних мережах і приєднуйтесь до пабліків поетів-аматорів!
Цифрова епоха в самому розпалі, а поезія стала одним з найбільш недооцінених засобів масової інформації в сучасній культурі. Сьогодні стати відомим і популярним можна завдяки 140-символьному спілкуванню в Твіттері, Сторіс в Інстаграм або візуальній публікації в Pinterest. За допомогою цих інструментів ваші короткі вірші про любов, життя або політику швидко знайдуть своїх шанувальників.
Вірші про кохання короткі, тому що у справжнього кохання немає нічого зайвого. Це ідеальний спосіб висловити свої емоції, не будучи при цьому емоційним. Вірші про осінь, короткі і романтичні, привчають людей любити природу і піклуватися про навколишній світ.
Оскільки поезія часто зачіпає занадто особисті теми, то саме короткі вірші про кохання становлять найбільшу цінність для кожного члена суспільства в період наростаючого індивідуалізму і соціального дистанціювання.
Проте поезія все ще актуальна для кожного з нас. Комусь подобаються смішні невеликі віршики, а іншому подавай цілі п’єси у віршах. Для інших поціновувачів не обов’язкова навіть рима і інші літературні інструменти, такі як асонанс і алітерація. Молодь же шукає вірші короткі, які дійсно знаходять відгук у душі, змушують відчувати себе певним чином або дають інший погляд на життя. Хороші вірші про життя короткі, оскільки коротке і саме наше життя.
Переводы американской поэтической классики на украинский
В научном мире харьковчанин Юрий Чернецкий известен как социолог (доктор социологии) и экономист. Читателям сайта «Свой вариант» (впрочем, не только им) – как поэт, автор стихов, написанных как по-украински, так и по-русски. В то же время Ю. Чернецкий, свободно владея несколькими европейскими языками, периодически обращается и к жанру литературного перевода. Два его новых перевода с английского предлагаются вниманию читателей.А. Юрченко.АННАБЕЛ ЛІ (з Едґара По; вільний переклад з англійської)Це було і давно, і немовби ще вчораУ прекрасній приморській землі:Ми кохалися з юнкою світлою й горяОминали нас напади злі;І омріяна ця пані, леді, сеньйораНіжно звалася Аннабел Лі.І вона ще дитина, і я сам ще дитинаУ прекрасній приморській землі,Та було це кохання більш ніж просто кохання –Наше з ніжною Аннабел Лі;Небо – місце єдине, де такі незрівнянніПочуття ще палати б могли.Жодна не прозвучала нам пересторогаУ прекрасній приморській землі,Та раптовий порив вітру злого нічногоЗастудив мою Аннабел Лі;Мабуть, рідні її, що сидять обіч Бога,Душу світлу на Небо знесли,Тіло ж пестує цвинтаря розкіш убогаУ прекрасній приморській землі.Просто заздрості полум’я ангели Божі,Певно, втримати вже не могли;Ось причина тому (знає це чи не коженУ прекрасній приморській землі),Що опівночі вітер холодний ворожийЗнищив подихом Аннабел Лі.Та було це кохання більш ніж просто кохання,А було воно – факел у млі,Диво-факел у темряві-млі;І ні ангели Божі владою неспроможні,Ані демони в надрах ЗемліРозірвати своєю мій союз із душеюНезамінної Аннабел Лі.Бо ж і сонце не гріє, не даруючи мріїПро возз’єднання з Аннабел Лі;І зірок мерехтіння згадку шле про єдиніОчі любої Аннабел Лі;І приплив нескінченну пісню грає з тумануПро дружину кохану, про мою наречену –Ту, що спить біля краю землі,У гробниці на краї землі.26.09.12НОВИЙ КОЛОС* (з Емми Лазарус; вільний переклад з англійської)Стояв у греків велетень один,Який (минали, мов мара, сторіччя)На цілий світ дивився войовничо…Створив інакший образ часу плин.З гір, пагорбів, пустель, низин, долинВелична жінка люд злиденний кличеУ добрі подивитися у вічі,З усіх усюд, куточків і країн.Освітлює вона світ, доти сірий,Вуста ж безмовно промовляють ті:«Мені віддайте тих, хто до зневіриПрийшов у безпросвітному житті.Мій факел – до свободи потяг щирий –Для них осяє двері золоті!»__________* Цю поезію викарбувано на бронзовій дошці та вивішено всередині постаменту Статуї Свободи. 22.09.12
Переводы
- 100
Однажды…
Однажды… захлебнувшись своей злобой,Сердце твое остановится вдруг,И в ожидании старухи незнакомойНе подойдет к тебе ни родственник, ни друг.Не подойдет, чтоб поддержать в минуту,Что для тебя растянется на век,И на плечо положит руку почему-тоТебе какой-то незнакомый человек.Он ничего не скажет, не обнимет,Ему, по сути, будет все равно,И смерть твою он близко к сердцу не воспримет,Как в очень скучном и затянутом кино.И захлебнувшись в своей желчной злобе,Когда вдруг сердце оборвет свой ход.Поверь, ты вспомнишь все – от первых дней в утробе,Всю жизнь свою — за мигом миг, за годом год.
От праздника к празднику
Жизнь катится также, своим чередом, За буднями будни, от праздника к празднику. Быстрей и быстрей с каждым прожитым днём Проносятся дни озорные проказники.
По пыльным дорогам, шоссе, серпантинам, То к большим городам, то подальше от них. Вчерашний мальчишка сегодня мужчина, На завтрашний день, он и вовсе жених.
Неделя-другая пройдёт не заметишь, Носить станет он золотое кольцо Моргнуть не успеешь и вот его дети За руку идут со счастливым отцом.
За буднями будни, своим чередом Проносится жизнь в суете бестолковой И раньше так было, и будет потом Ведь всё повторяется снова и снова.
И на закате жизни повседневной Прошедшей в ожиданьи беспрерывном Он в старости то восклицает гневно, То плачет, причитая, заунывно.
От праздника к празднику, как ни крути Спешат наши жизни по пыльным дорогам Хоть продолжает время не спеша идти, Но к нам оно всё так же, очень строго.
Adrian Paunescu – A Mea (Моя)
Cum treci acum si apa e-n ruine,
si-ti este bine si îmi este bine,
as vrea sa-ti spun, iubito, ca în tine
e vie vrerea ambelor destine.
Te voi iubi cu mila si mirare
cu întrebare si cu disperare,
cu gelozie si cu larma mare,
c-un fel de fardelege care doare.
Si jur pe tine si pe apa toata
care ne tine barca înclinata
ca vei ramane – dincolo de numar
si dincolo de forme, masti si vorbe –
a mea, de-a pururi, ca un brat în umar.
Перевод
Пока ты ходишь и вода в руинах,
И мне спокойно также как тебе,
Я бы хотел сказать тебе, любимая,
Что моя воля вся в твоей судьбе.
И буду всю любить так мило, с удивленьем,
С вопросами и со слепым отчаяньем,
С глубокой ревностью и громким наслаждением (возбуждением),
И с беззаконностью, что погубит втайне.
И я клянусь тобой и всей водой,
Что держит нашу лодку наклоненной,
Что ты останешься подальше номеров- родной,
и дальше форм, и дальше масок, слов
–
Моей, на вечно, как в плече рукой.
Вірші про Україну до дня незалежності
Що то, діти за країна –
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?
У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?
Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.
У якій іще країні
Так земля родить охоча?
Наче пісня солов’їна –
Мова ніжна і співоча?
Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!
Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.
Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.
Отже, зветься ця країна,
Незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!
Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.
Україна в тих долинах
І високих горах,
На степах буйних, широких
У гаях, у борах.
Україна в білих селах,
У густих садочках,
У хрещатому барвінку,
У синіх квіточках.
Україна на яворах
Пташкою співає;
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в чорноземі,
Що родить пшеницю, –
В глибинах, що дають нафту
І сіль-сировицю.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній, –
Україна в рідній школі,
В майбутності ясній.
Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, –
У дитячому серденьку,
В розумній головці,
Україна в ясних зорях,
В сонці, що над нами, –
І в очах добрячих, ясних
Рідненької мами.
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.
Вірш про незалежну Україну
Україна – то не звук і не просто слово,
Україна – серця гук, солов’їна мова,
Україна – то земля, вкрита стиглим житом,
Що так сонячно сія під небесним німбом!
Україна – то сади, їх рясні щедроти,
То настояні меди у духмяних сотах!
Україна – то стіжки мов церковні зводи,
Україна – то стежки наших родоводів!
Україна – то Дніпро повен грай-водою,
Україна – то добро, творене тобою.
Україна – то отця мудрі настанови,
Україна – то серця, сповнені любов’ю!
Україна – то дитя на руках у мами,
То одвічні відкриття брам у світлі храми!
Україна – це і ти, це – і я, і всі ми
Осяванні з висоти Божими очима!
Вірш про Україну до дня незалежності
З Днем Незалежності,
Вітаю Україно! Вставай!
Борися до кінця!
За мирне, світле, чисте небо,
Та вільне краще майбуття!.
Не забуваймо тих Героїв,
Котрі пішли у Небеса,
Тих, що рятують Україну,
Ціною власного життя!
Вірш про Україну на день незалежності
Є щось святе в словах: мій рідний край.
Для мене це матусі пісня ніжна
І рідний сад від квіту білосніжний.
І той калиновий у тихім лузі гай.
Вірш про Україну на день незалежності
Україно моя співуча,
Ніжна нене, колиска добра!
Я люблю твої древні кручі,
Буйну зелень на схилах Дніпра.
Ти одвічна — у пісні, у слові,
В думах сивого кобзаря,
Україно моя казкова,
Наше серце для тебе співає.
Живи, Україно!
Живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Співай, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Вірш до дня незалежності України “Незалежність” – Борис Конаков
Незалежність – це прагнення нашої нації,
Поколінь українців життєва жага!
Від часів Трипільської цивілізації
Боронимо свій Край від сусіда – врага!
Ми для себе чужої землі не бажаємо,
Жити хочемо там, де народжені!
Як дитину єдину свою землю плекаємо,
І тому ми непереможені!
Незалежність – це право обрати самим
Шлях Держави, її керівництво,
У словах і ділах бути чесним й прямим,
Мати гідне життя із дитинства.
Незалежність – синонім Свободи для нас,
Її цінність і вартість незмірні!
Українцям надійна опора всяк час,
Вплив її на життя – неймовірний!
Ми за неї життя не шкодуємо,
Як родину свою бережемо.
Прапор жовто-блакитний шануємо
І з Тризубом в Європу ідемо!
читайте всі вірші про Україну.
Вірші для дітей 5-6-7-8-9 років про Україну
Короткий вірш про Україну “Добрий день, Україно моя!” – Павло Тичина
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
Вірш про Україну дітям
Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь в мохи.
Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з’явилась.
І сказала мати сину:
– Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати —
Наша Ненька,
Мати всього світу.
Ніби хвиля важка по піску,
Знов літа – на тривожній сторінці…
У хвилину таку нелегку
Не забудьмо, що ми – українці!
А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…
Де вогнем чорний вихор війни,
Де кипить стрілянина кривава,
Там твої, Україно, сини –
Ніби символ козацької слави!
І хай пісня нас не залиша
В ці часи непрості і суворі,
Хай завжди українська душа
Розцвіта, ніби вранішні зорі!
А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…
До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край…
Ти ще раз, друже, прилітай!
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
Читати також
28.11.2023
147
Хармс Шоу. МК + Мої слабкі коліна
- Як обрати ідеальний чохол для iPhone: поради та рекомендації
- Cтильні букети квітів у місті Лева
- КВЕДИ роздрібна торгівля
- Гребінці Janeke: як відрізнити оригінал від підробки?
- Замовлення товарів з Кореї: зручно, швидко та вигідно
- Успішна прем’єра «Івасюк. Червона рута» у Запоріжжі
- Цікаві різдвяні книжкові новинки від видавництва Vivat
- Видавничі плани на грудень 2023 Yakaboo Publishing
- Намисто в українській культурі: від символіки до розкіші
- Як автоексперт допоможе вибрати автомобіль в Україні
- Олеський замок: від середньовіччя до сьогодення
- 5 причин замовити піцу в MonoПіца
- Професійна хімчистка диванів: оновлення вашого інтер’єру з комфортом
- Національні парки Ватового моря. Оселя тюленів і незліченних перелітних птахів
- Рецензія на книгу Джоан Роулінг Гаррі Поттер
Васыль Стус, «Мёртвый сон галактик»
Мёртвый сон галактик вот задушит нас,спать-спать-свят, не время, не ровён наш час.Дура-ночь блуждает во степи глухой.Кто-то мир трамбует—топ да топ ногой.Чёрная страшила, чудище-ведьмак,или божью кару насылают так?Рваной раной треснув, дол вразнос пошёл,а ковыль от жути стелет пьяный шёлк.Урвища, байраки, скифских баб ряды.Чьи там в край галактик стелятся следы?Ну, а вдруг последний из живых людей,из юдоли в небо вышел без затей?В этой круговерти, в царстве сатаныни житья, ни смерти, лишь благие сны.Мёртвый сон галактик вот задушит нас,спать-свят-свят, не время, не ровён наш час.перевод с украинского Айдына Тарика*** Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. Ніч блукає глупа у глухім степу. Хто там світ протупав— тупу-тупу-ту. Чи якась почвара, чи якийсь відьмак, Чи господню кару насилають так? Ніби дерта рана репається діл, Та, од жаху п’яний, стелеться ковил. Урвища, байраки, скифских баб ряды.Кто де до галактик проложил следы?Вирви та байраки, скитських баб ряди. Хто ж то до галактик, був проклав сліди? Що, як це останній із живих людей, Кинув край страждання і до неба йде. В цій-бо коловерті, в царстві сатани, Ні життя, ні смерті, лиш блаженні сни. Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. Василь Стус